Держава

Держава
Реве та стогне Україна,
Тече рікою кров людська,
Ламають покидьки їй крила,
Війна лютує бісівська.

Не пахнуть волею Карпати,
Пожежі всю красу їдять.
І скільки їй іще стогнати,
Лише Господь наш може знать.

Терпи Державо яснолиця!
Колись настане і твій час.
Розквітне як бузок столиця,
Та мир настане і для нас.

Не будуть рвати твої коси,
Залишать в спокої ліси.
Духмяні вляжуться покоси,
Й настануть добрі вже часи.

Не будуть красти та вбивати,
Пенсіонери заживуть.
Зітхнуть з полегшенням Карпати
Та старі селища зведуть.

Від вічних снів проснуться разом
Померлі ферми та токи.
Село підніметься і з часом
Все буде просто навпаки.

Не будуть красти депутати,
Не стануть брати хабарі.
На совість будуть лікувати
Нас безкоштовно лікарі.

Всі будем жити по закону,
Не буде більше жебраків.
Не стануть їздить до кордону,
Аби підняти дітлахів.

І стануть ввічливими люди,
Зростуть у троє врожаї.
Державо вір! Колись так буде!
Згадаєш ти слова мої!


Тетяна Мішина
5