Мелководье Из Маргариты Метелецкой

На http://stihi.ru/2020/07/25/3538 

Невзначай отошла книжных слов, слишком мудрых, пора –
И на сердце осеннем спокойно и благостно стало…
И погода без туч оказала влиянья немало,
Наконец, не мешает назойливо мне мошкара.

Терпеливый читатель, распутывай строк моих вязь!
Заблудились они в расставаньях, в осенних туманах…
Выпускаю на свет, что в душе, без тенет, без обмана,
Где не только король, но и пешка весома, как князь.

Я спускаюсь в себя, до таких родниковых глубин,
Что являют желанье, летящее к звёздам небесным.
И в себе нахожу столько мудрых советов чудесных!
И живу без поблажек, что дарит Господь наш один.

Тут и детство во мне, где стрекочет кузнечиков хор…
Длится солнечный день, липа пахнет медвяно, так сладко…
Я срываю незрелые яблоки жадно в охапку…
И в волшебников верю, ведущих в траве разговор.

Я в глубокий родник только думой порой забираюсь.
Мелководье кругом… нет глубин, направляющих к Раю.
         29.07.22020

     Мiлководдя
     Кучеряві книжкові слова крадькома відійшли -
     І на серці осінньому стало безжурно й погідно...
     Дощових, сивих хмар в піднебессі наразі не видно
     І, нарешті, не видно набридлої влітку мушви...


     Терпеливцю, читай! І розплутуй ці пасма рядків,
     У розпуці розлук, в заволоці жовтневих туманів -
     Я вигулькую в світ, що правдивий, без кривд та обманів,
     Де нема "королів" і шанують усіх "пішаків"...

     Ось спускаюсь в себе - до криничної аж глибини -
     Тут найліпше, відомо, побачити звізди небесні,
     Тут найліпші отримуєш слушні поради чудесні
     І не просиш у Батька Небесного тут данини...

     Тут - дитинство ! І гучно скрипалять в траві цвіркуни !
     Днина - тягнеться роком ! І скапують липи медами...
     І нестиглими з яблунь я ласую любо плодами,
     Твердо вірю, що в хащах бур'янних - живуть чаклуни !

     О, тепер...у криниці лиш подумки я зазираю -
     Мілководдя наскрізне...Згубились глибини до Раю...