я человек...
я знов забрів в печаль в пітьму
уже тону
і не пойму
чому мені себе так жаль
іду ко дну!!!
тому й печаль...
на вершині щастя я тепер
до дна далеко
занесли сюди лелеки...
ще років сто прийдеться йти...
долаю прірви і мости...
втрати близьких і товаришів,
це хто за мене
так рішив?...
пустив в цей світ ,
щоб я грішив...
Свидетельство о публикации №120091102853