я человек...

ну і ну
 я знов забрів в печаль в пітьму

 уже тону
і не пойму
чому мені себе так жаль

іду ко дну!!!
тому й печаль...

на вершині щастя я тепер
до дна далеко
занесли сюди лелеки...
ще років сто прийдеться йти...
долаю прірви і мости...
втрати близьких і товаришів,
це хто за мене
так рішив?...
пустив в цей світ ,
щоб я грішив...


Рецензии