Як примара підкралася осінь дивним пензлем торкнула гілки
і ліси золоті- безголосі, відлітають у вирій пташки...
лиш якісь сумовито-осінні
не зігріті останнім теплом,
між гілками не птиці, а тіні,
розбивають проміння крилом...
І за вітром летить павутина
в незбагненно-далекі краї,
В хмар палаци зворушливо-сині неземні швидкоплинні гаї
І останній тривкий непрозорий промінь в небо здійнявся й застиг ніби висвітив сходи на гору,
осінь,в золоті кленів, на них...
10.09.96
Как привидение подкралась
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120091101682
Свидетельство о публикации №120091101682
Рецензии