Ходiм, до осенi у гай...

        ***
Ходім, до осені у гай,
В вільшані зарослі діброви,
Де ліс одяг свои обнови,
Й горить шатром  із краю в край...
Де гомінкий струмок біжить,
Стриба, дзюрчить між камінцями,
Коріння миє, риє ями,
Не зупинившись ні на мить...
Гайда, зі мною навманя
У золоті палаци, замки,
Поки нема про вечір згадки
Й ще сонце високо кружля...
В духм"яній квітці джміль засів,
Дзижчить, допавоя до добра,
Притих пташиний в гаї спів,
Спадає літня вже жара...
Як гарно, затишно тут, мило,
Немов попали в справжній рай,
Повітря надихає сили,
Співай собі, гриби збирай...
Горить ліс фарбами, мов жар,
На сонці міниться палітра,
Дуби сягають аж до хмар,
Летить пожовклий лист за вітром...
Летить до ніг ота краса,
Не зволікай, збирай гербарій,
То Божий витвір, чудеса,
Як вся земля, моря  і далі...
Ходім, до осені у гай,
В вільшані зарослі діброви,
Де ліс одяг свої обнови
Й горить шатром із краю в край...

           ***