Лина Костенко. Я подожду с насущными делами...

          * * *
Я подожду с насущными делами.
Заговорю я добрыми словами.
Я насмотрюсь на травы и на солнце.
Уходим мы, а время остаётся.
А мы уходим... мы уходим... так-то...
И время - только отраженье такта.
Тик-так, тик-так... и в этом вся трагичность.
Веками длится время, как обычно.
И день, и ночь, и вечер с утром ранним -
лишь вехи на пути воспоминанья.
Лишь только миг, отрывок и фрагмент,
последней ноты в музыке момент.
В оркестре этом время - дирижёр,
минор он за пюпитром и мажор.

         5.09.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


           * * *
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час — не хвилини, час — віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, —
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.

          Лина Костенко