Коли йде сон

Упала стеля. Вроді би — упала.
У прОймі тій означилось чолО.
В очАх — метал. Вірніше,
                                    блиск метала
І Волі невгасиме джерелО.

Тепер мене облишИлися мУки,
ПрийдЕшності означено на змін.
Побачив я простягнутими руки
І білий світ над зАлишками стін.

І от я сам, згори дивлюсь на сЕбе.
А поруч мене - Ангел! Саме Він!
Це Він зійшов,
                 незмінний Геній з Неба,
Мене підняв і вихопив з руїн.

А як було у нЕвісті, не знаю.
Протистояти здатний я біді…
Коли йде сон,
                з невидимістю крАю,
Нажаль, я прокидаюся тоді .

Скажу слова, оздоблені у рИми:
Мої слова — відвертий навірнЯк,
Що він, наш світ,
                 в не зримості і зримий,
З свого початку вІйнами просЯк.


Рецензии