Збуваюсь. Наче в березні весна.
Чи в червні літо.
Збуваюсь. Нерозбавлена вина
в бокал налита.
Та пить не час, ще осені щедрот
вогненна сила
у білосніжну зиму поворот
не пропустила.
Минули добрі весни і літа...
і я минаю...
небесна невмолима висота
скликає зграю,
щоб всі, хто збувся, в осені димах
пізнав спокуту...
вину доп'ю й полину, наче птах,-
в ефір забутий.
Минаю...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120091002201
Свидетельство о публикации №120091002201
Рецензии