Багато слів, та мало діла,
Кому, навіщо і чому.
Життя так грає мною вміло,
Проводить, де нема, межу.
То знов на зліт, то знов на захід,
Знов відчуваю самоту.
То по прямій, то вбік і нахил,
В руках тримаю висоту.
Приспів:
Не зламана, я не зламана,
Хоч і поранена долею я,
Віра жива.
Не зламана, так, не зламана,
Просто призначено так у життя,
Знає душа.
Переплелися дні і ночі,
У світі все чуже немов.
А я в думах все більше хочу
Від тебе і до тебе знов.
Блукаю в долі, наче в лісі,
Шукаю те, що вже було.
І почуття всі не на місці,
Їх білим снігом замело.
Не зламана
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2020
Свидетельство о публикации №120090803619
Свидетельство о публикации №120090803619
Рецензии