не забуду я ніколи
як ходила я до
школи.
як ходила я гулять
як любила смачно спать...як у Вітю закохалась
як вдовою на роки осталась...
як я тяжко працювала
як раділа
коли рожала
як хворіла
унивала
коли синочка поховала...
все це я пережила...
отакі мої діла...
в перемішку жити буду
щастя я любити не забуду...
його так мало у моїм житті
та воно лікує душу на путі...
а шлях у нас для всіх один
смерть чекає
як господин...
неустанно вперто йду
перемагаю біль і страх і ту біду...
що вбиває щастячко яке хоть інколи знайду...
***
© Copyright: Вера Деревьянко, 2020
Свидетельство о публикации №120090802491
Свидетельство о публикации №120090802491
Рецензии