От і край Путі-дороги!
Далі— крайності нема.
Відмовляються йти ноги
І на звихі — хід ума.
Укорочується літо
І зима не, як зима...
Рік-на-рік, все шито-крито,
Ось він був, а вже й нема!
Срамота!.. Таке буває :
То ускіс, то навкосяк.
Є — не те, тго — немє,.
Те не там.А щось не так;
Ти не ти, не як особа.
Тож, хіба ти ще живеш?
Ти — додибуєш до гроба.
А вже там! А там... авжеж.
От i край
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120090802397
Свидетельство о публикации №120090802397
Рецензии