От стояти б на сцені – на дуже великій, відомій,
щоб прожекторів промені били у очі – до сліз.
І читаті найкращі вірші – до солодкої втоми.
І щоб голос жіночий із темряви вигукнув: «Біс!».
Ні, от, краще б, – на сцені маленькій. Не варті – великі...
Краще – зовсім без сцен. Десь – кав'ярня. Чи, десь, – кабаре...
М'яко гратиме на саксофоні затишний музика.
А із темряви жіночка: «Біс!» – словом серце бере.
Але краще від сцен, краще всіх кабаре і кав'ярень –
тиха тепла кімната, де вірш я читаю тобі.
Я у віршах своїх – музикант, саксофон і гітара.
Ти – та пані, та мрія, що кличе із темряви: «Біс...».
От стояти б на сценi - на дуже великiй, вiдомiй
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120090707721
Свидетельство о публикации №120090707721
Рецензии