Ось - п сля Твого Усп ння

     Ось -   після Твого Успіння
     Поема


1

І спалах! і з неба
хоробрий обрис
і спалах! і —
світлотічні обри
або не бери
не бери і не мучся
або підбери — і стрілам
облучся!
До світу готовий
а став весь
               білий
то тільки любов
і світ —
мета стріли!
То спалах! і з неба зійде
                Світ Хоробрий
й тут
кобри
до речі таки — беззаперечні
кобри...
Хапайся за Слово
ти й світ — недоречні
зате
тепер поезії —
                добре!

2

Бог вдарить смереку
горить світить музика —
майже безшумно —
                далека


й горить може
завтрішня скрипка
й позавчорашній лелека


у вічності —
майже безшумно —
                далекість...


3

Де взяв би — на небі —
великії
білії крила?


я степ
Ти блакитним і білим
всебуттям —
Ти мене
обступила


рілля я
земля я
а Ти Всевідома
а Ти —
в себе вдома:
заохочуєш біло
чіпляєш за обрій
безумній любові —
            безумнії крила!


я степ
це є дуже широко!!
скільки бачиться оку
я точка
і степ — живий привід
                до тіла
де вечір де ранок
живий степ
і в любові на крилах
Ти любов’ю накрила
а любов паленіла
все що рухалось — рухалось
і жило й зажило — чому жити хотілось


4

За кольорових
міг би я — виступати
скільки треба
де і скільки схотілось
Ось ці крила — це білість...
як із хати
з душі
і з душі — як із хати


кольорові всі сходи — можуть сказати
а як сонце заходить —
може сказати:
             така хата!
це ж така білість!


це жінки на Божественних
тихих
гостинах:
ти сліпучий — у тобі
є ця білість!..
Та й ішли десь по львівських
              своїх попідтиннях
ти сліпучий!
як нам й жити?
та і по своїх
попідтиннях...


Як казать Твою Силу?
Ти перше мене, —
я степ, — бо пройшло вже 2000 років, —
як полюбила...

06.09.2020,
з причастям,
післясвято віддання Успіння