Надiя
На це примушую щомить:
Себе — триматися Надії,
За неї судження щемить.
За задушевні втіхи щирі,
Небесній вотчині моїй,
Завдячу я, покрайній мірі,
Своєю відданістю їй.
Радію сонячній погоді
СупрОти темності нічній.
Надійно, цілісністю в ній
Ну, просто втілююсь,
та й годі !
Й негОді істинно радію,
Коли півнеба гримотить,
І у таку шалЕну мить,
Я покладаюсь на Надію.
Свидетельство о публикации №120090602205