На вербі плакучій
Сиділа пташина
І на гілках колисала
Вона свого сина
Колисала і співала
Спи синочку любий.
Щоб ніщо не турбувало
Щоб завжди був дужий.
А як виростеш, то будеш
Співати своїм дітям
Під плакучою вербою
Під зеленим віттям.
Та дивись не заглядайся
На великих пташок.
Бо накличеш собі лиха,
Тоді горе тобі буде, а для них утіха.
І залишиться в душі
Лише гіркий осадок.
Тому і кажу тобі ти
Не заглядайся на великих пташок.
Серпень2020
На Иве плакучей
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2020
Свидетельство о публикации №120090506744
Свидетельство о публикации №120090506744
Рецензии