Лина Костенко. Жив этот лес...

           * * *
Жив этот лес. Он с добрыми глазами.
И в голове его шумят ветра.
Там пни мохнатые трясут ушами,
и пишет летопись в тиши трава.
На всё сквозь пальцы смотрит Нестор с дуба,
там белый танец радостных берёз.
Там сонный гриб в фуфайке изумрудной
дождя напился и за день подрос.
Рдяное солнце в сумеречной дали
на полотне небес даёт кино,
а где-то на пеньке в лесном завалье
медведи забивают домино.
Озёрца там сверкают незлобиво,
затихли в тучах грозные громы.
Поговорю сначала с лесом дивным
и уж тогда поговорю с людьми.

         30.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


           * * *
В.Ц.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.

       Лина Костенко