У чарівнім лісі давнім
Мавка мешкала собі.
Її життя було преславнім,
Хоч і жила собі на самоті.
Із ранку вмивалася росою,
І у струмку вона купалась.
Наділена чарівною красою,
Довіку молодою залишалась.
Лице її було кругленьке,
Зелені очі, мовби ті озера,
І тіло - гнучке й легеньке,
Рудоволоса, немов Венера.
Співала, танцювала повсякчас,
І Щезнику зрідка допомагала,
І сумувала, і сміялась водночас,
А потім, у печері спочивала…
Чаклунка-мавка так живе і досі,
Вона – безсмертна, як сам ліс.
Зайду до неї, як буде по дорозі,
Знайду я шлях, бо відшукала міст.
Мавка
© Copyright: Гэбриэль, 2020
Свидетельство о публикации №120090404730
Свидетельство о публикации №120090404730
Рецензии