Її весна останньою була,
І літо вже для неї віддзвеніло,
Не так багато мама прожила,
Та свічка вже назавжди догоріла.
У коси пасма осінь вже вплела,
Але у браму маму не впустила.
Остання квітка мамі одцвіла
І до зими матуся недожила.
Вітри, можливо, вістку принесли,
Що з осінню вже більш не завальсує.
Чи може відчуття якісь були,
Що в засвіти так рано помандрує.
І сонце в путь останню провело,
У тузі посхилялися всі квіти.
Вже сивина не ляже на чоло
І ми з сестрою більше вже не діти.
03.09.2020 р.
Остання мандрiвка
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120090403917
Свидетельство о публикации №120090403917
Рецензии