Нiчна розмова

 Уже пригнали череду.               
 Сховалось сонечко за хати.               
 До милої я знову йду,               
 Прошу її: «Давай мовчати…

 Набрид мені словесний лиск,               
 Який блищить, як хвіст павиний.               
 Мені ти мовчки усміхнись -               
 Хай усміх твій до мене лине.

 З твоїх очей я п’ю дурман,               
 П’янкий, аж шаленіє розум, -               
 І нас окутує туман,               
 І на траву сідають роси.

 І нас обох, без жодних слів,               
 Навчить кохання чарам знову.               
 І чути поцілунків спів               
 Та пальців жадібних розмову.

 Мовчати будемо всю ніч,               
 Всю ніч – до самого світання:               
 Нехай звучить лиш тиші річ –               
 Не любить зайвих слів кохання!

 Коли досягне ніч межі,               
 І небосхил зоря осяє,               
 Ти пошепки мені скажи               
 Три слова: «Я тебе кохаю…»