Лина Костенко. Я брошу всё. Я верю в километры

           * * *
Я брошу всё. Я верю в километры -
в пути они обветрены и злы.
Их много есть у матери Деметры,
Богини плодородия земли.
Богиня, подскажи, куда идти мне?
Бежать, куда глаза глядят, иль нет?!
Спасай меня, душа моя погибнет,
в душе моей чужой оставлен след.
Так нежно, беззащитно, беззаветно,
так здравому наперекор уму.
Спаси меня разлукой безответной, -
прошедшее с собою не возьму.
В оазисах, где солнечная цедра,
где небо держит ливни в рукаве,
где только вёрсты и толпою зебры
пасутся в пыльной и сухой траве, -
пусть будет степь, пусть будут лес и горы,
от взрыва пусть земли качнётся ось,
когда в ночи лихие семафоры
мне перекроют путь на сотни вёрст!

        26.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


             * * *
Я кину все. Я вірю в кілометри —
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
яка була богинею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддаллю, —
ні спогаду з собою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев'яні зебри,
пасуться в запорошеній траві, —
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!

       Лина Костенко