Здибний квiт

Буваєм ми на осінь схожі…
Холодні, черстві та… негожі.

То промінь серця закриваєм,
То себе в плед тугий ховаєм.

І ллємо сльози, що не бачать.
Чи ж нам роки наші пробачать?

Бо осінь не вертає в літо…
Життєвий досвід править світом!

Хоч мокрим травам й не ожити,
Повір, не осінь править. Чи ж тужити?

Обравши літо, – стверджуй вибір!
І будь тим квітом, що із здибів!

Палай яскраво! Незабутньо!
І хай у спину вітер путній!

Гори і багатій в суцвітті!
Не бійся осені. Ти – в квіті!

І хай вона у тебе просить
І світле небо, й чисту просинь.

Нехай вкладає в силу грому
Усю ненависть, й усю втому.

Іде дощами, крутить світом, –
Тому… що недообігріта.

А ти в житті гори яскраво!
Бо ранок є. І ти – заграва.

І хай милуються тим дивом
Яке й у осінь є звабливим!

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020
01.09.2020
17:32
Львів
Усі права застережені. Будь-яке використання лише за письмової згоди автора.