Тиша

               
 Їхні душі відлетіли в небеса.               
 Знов річниця Іловайського котла.               
 Шість років, як ллє невидима сльоза.               
 Сум проходить крізь країну і міста.               
 Там дружини, матері, дочки і сестри.               
 В світ з портретами ідуть на перехресті.               
 Серце стогне від мовчання і туману.               
 Вороги чужих синів насмерть вбивали.            
 Квіти свіжі на могилах всіх загиблих.         
 Пам'ять душить біля горла словом "Тиша".               
 Вітер пахне відображенням днів сивих.             
 І листи з АТО ніхто давно не пише.               
 Не побачила дружина чоловіка.               
 І не скаже більше "Тато" донька ніжна.               
 Не одягне білу сукня наречена.               
 Її хлопець був поранений смертельно.               
 Плаче небо, плаче сонце і природа.               
 Як кортить почути лагідне "Свобода".               
 Забирають сили обстріли з війною.               
 Лиш держава не складе ніколи не зброю.               
 30. 08. 2020