Коо-Пера-Тина
Холостязі з віком,
Якось,закортіло
Бути чоловіком.
Затіяв від жиру
Оказію дивну:
Придбати дружину,
Кооперативну...
Написав заяву
Та таку, щоб мати
Не якусь халяву,
А княжну в палати.
Загули дисплеї
Світової преси,
Лише із-за неє —
Ясної принцеси.
І знайшли, нарешті,
Згідно — по заяві,
Не-то в Будапешті,
Чи-то, десь на Яві...
Чує Кіря вранці
Поклик коло тина:
“Вам по рознарядці,
Коо-пера-тина!”
Все в ній, як по квоті.
Кращої не треба,
Тоб-то, плюс в роботі
Кооп-шир-потреба:
З родової знаті —
Третього коліна.
Тож її і звати,
Коо-Пера-Тина.
І, від щастя Кіря,
На сьомому небі,
Прикида та міря,
Чи все при потребі.
Зажадав при цьому
Справу охоронну,
Чи нема “сіндрому”
Адже — з закордону.
Все було б, як досі
І душа козацька...
І... тут почалося,
Наче біль, зненацька.
О порі ранковій,
Він княгівну кличе
А вона по мові —
Не русоязиче.
А іще, відзначив,
Та воно й не диво,
Що при ній ледача
Ініціатива...
— От-ще, заморока!
Радоньки немає,
Із отим “Марокко”,
Чи, Індокитаєм.
Справжні ротозії!..
Як дивився в воду.
Не знайшли в Росії,
Князівського роду.
Свидетельство о публикации №120083002579