ЯК ВАЖКО ДИХАЄ ДУША,
ПРИГНІЧЕНА У НЕЇ ДОЛЯ.
БУЛИ ОДНІ ПУСТІ СЛОВА,
ТЕПЕР ЩЕЙ СЕРЦЕ У НЕВОЛІ.
ТЕПЕР МИ БІЛЬШЕ МОВЧИМО,
НЕМАЄ СЛІВ,НЕМА КОХАННЯ.
МИ ВСЕ РОЗТРАТИЛИ ТЕПЛО,
УПАЛА КАПЕЛЬКА ОСТАННЯ.
МОЄ КОХАННЯ У ВІРШАХ,
ЯКЩО ЗАХОЧЕШ,ТО ВІДЧУЄШ.
АЛЕ В ОЧАХ ГОРИТЬ ЩЕ СТРАХ,
БО ТИ ДАВНО МЕНЕ НЕ ЧУЄШ.
МОЇ СЛОВА ВОНИ ПРОСТІ,
ВОНИ ЯК ЗЕРНА ПРОРОСТАЮТЬ.
ТА ДУЖЕ ЧАСТО НА САМОТІ,
ЩЕ НЕ ОДИН ТИ РАЗ ЗГАДАЄШ!!!
Як важко диха душа
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2020
Свидетельство о публикации №120083002488
Свидетельство о публикации №120083002488
Рецензии