Зимний сон Ладомир Михайлов

оригинал
http://stihi.ru/2017/02/08/6491

Я опять беру в руки перо,
Слышу песни февральской метели.
В небо ветер взметнул серебро,
Обнажая пушистые ели.
Ты идёшь по замёрзшей реке,
Где весной не увидеть тропинок,
И горит ярким светом в руке
Твой букет из пушистых снежинок.
За тобою пытаюсь идти,
Мимо узких блуждаю дорожек,
Но, наверное, мне не найти
Затерявшийся след от сапожек.


Переклад Віри Бондаренко-Михайлової

Зимовий сон

Знову я беру в руки перо,
Чую пісню лютневої хуги.
В небо вітер метнув серебро
Затремтіли ялиці з натуги.

Ти ідеш по замерзлій ріці,
Де весною не знайдеш стежинок
І горить так яскраво в руці
Твій букет  із пухнастих сніжинок.

За тобою я хочу іти
Повз вузьких я блукаю доріжок,
Але мабуть мені не знайти
Заблукалі сліди твоїх ніжок.


Рецензии