Я спіткнувсь в-ві сні:
Тіло впало в озноб,
На порі, по-весні,
Не артачився щоб;
Не ходив на межі
Межи тьмою і днем;
Не крутив віражі
На шляху на Едем.
В мене серце слабе.
Відчувається — лет.
Бачу поруч себе :
Я – крилатий поет.
Враз – лаштунки
у дризг...
Підхопивши гужвУ,
Довго падаю вниз
І, нарешті, живу!
В-вi снi
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120082902420
Свидетельство о публикации №120082902420
Рецензии