Кругом і всюди ми ліпили дурнів,
А з них кумирів обирали знов...
Так наче треба, щоб убити будні,
Поки Господь удруге не прийшов...
Ліпити можна, як горщики з глини...
То ж хай гарцюють - грішні, хто ж святий...
Збудують хоч нам стадіони, магазини,
Вкрадуть як гроші - ми народ простий.
Не нам судити, хай судяться самі...
Свої суди, своїх кумів, сватів...
Бо ми не годні, нам вмикніть програму,
Дайте поїсти, фотки для понтів.
Не здоганяли тих, хто не втікали,
Лише будили нас на щось своє,
Щоб ми за гідність наче покричали,
А хтось за цим політику кує.
Театр абсурду... тільки гинуть люди...
Одні невинно, інші назавжди...
Закони знати тут ніхто не буде,
І так й живемо - від зла й до біди...
І в царстві нашім мало вже надії -
Господь зруйнує землю у вогні...
А тим, хто світло не гасив і мріє -
Тих забере в широти неземні.
28.08.2020. м.Київ
Ми лiпили дурнiв...
© Copyright: Валентина Руда, 2020
Свидетельство о публикации №120082900017
Свидетельство о публикации №120082900017
Рецензии