Мейная казак я

Ст;п мат; сина спросила
Чогошь ти син;
Двір рідной хати м;наеш
Свої простіри полинні
***
А він тих;ничко рощой
Кочуе далі тай далі
Ц; він їй рідной за грощі
Надів на руки кайдали
***
Ц; він один їй вірн;нько
Зрадник стоклятий бісів
Забив кіл у с;рд;чко н;ньки
Як ворогам покорився
***
Т;п;р вони тут гуляють
Кудряві тай мілкоглазі
А рідні братчіки в гаю
Вчєрящні ;илі шукають
Як хто їх в чєрта був сглазив
***
Н;ма на тілі сорочки
Побита памьять Христова
Всі роблють вс; що захочуть
Та тільк; с паньского слова
***
Діт;й згоняють в загати
Жілу навчають н; скромну
Щоб бігли з рідною хати
У грішн; п;кло садома
***
Чужу породу пустили
Нагнали всякого люду
Туди д; с кісточок білих
Гукають з;млю присудом
***
Н;хай н; хліба н; хати
Н;хай кров чвіркае з потом
Но со своей руки сжатой
Н; дам і билки гидотам
***
Бо ця з;мля під ногами
Вона і родить в нас віру
Вона зріслася з батьками
Рудой политая щідро
***
І як настан; мні доля
Ідти за всіми в паскуду
Я краще сам з своей волі
Б;з ріду сиротой буду.