У вільні думи я злечу. Як бути?
Ламає крила вітер у брехні.
Бо як нелегко,б'є по плечах,-лютий...
Той навіженний,болісний в мені...
В мені непевний холодом байдужий.
Недоторканний в щасті як стожар.
А також невідомий,милий друже...
В задусі нехороший,чорний пар.
Оте,воно- нехороше,недобре...
Невідізветься в потязі думок.
А інколи небайдуже й хоробре...
Що робить лишень крок. За кроком крок.
Говорить часом те що чуть не варто.
І стукає із серця і в думках.
У вільні думи я злечу,не жарти...
Й зостанусь в смутку,в долі,та віках.
Напевно думка не вільна в свободі...
Попала в сільця,наче мрії птах.
Уже шепочуться...пробач в народі...
Що правду настигає нині крах.
Я маю гадку що я тихо гину...
Брехня вбиває не лишень мене.
Вбиває в кожному із нас,-людину...
І думку щиру із сердець жене.
(Понкратова.О.В.)
Оте, воно
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120082700767
Свидетельство о публикации №120082700767
Рецензии