Я був завжди уважний та спокійний
і пам"ятав у школі майже всі дрібниці,
хто з учнів був охайний та кмітливий,
а з вчителів знервований в оцінці.
Сидів на парті біля самого вікна,
і поглядав на вчителя і на природу,
я їхню ласку відчував сповна
що забував, якого був я роду.
Я знав предмети в школі тільки ті,
які в подальшому мепні будуть потрібні,
а на плаву тримав лише прості
не профільовані та своєрідні.
Нікому не виказував я вслух своїх думок,
і все те, в мене збереглось до цього часу,
і я запам"ятав все те ніби урок
як ті оцінки, що отримав без прогнозу.
Укр. Без прогнозу
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120082606626
Свидетельство о публикации №120082606626
Рецензии