Поема ц льност

         Поема цільності


                Cлову-Богу і життю
                і сакраментальності світу
                в любові присвячується


Чим глибший образ і в страшнішій
                дозі —
Тим важче
(швидше! швидше!) на понурих
           воду возять!
Ясо, заблискай у крилатішій
                Красі —
щоб в ній
і край мій
не просів!!
Під куприком
щоб не вознісся
й не просів —
щоб вияснились водоводи
всі...



Бо щось скривитись, Боже,
щось в andante схихотіти
                схоче —
бо у воді глибокі очі
бо й у штанцях не може
бо й у воді і
            над водою — більш
                Вогонь Твій палахкоче!


Боже!
тепер давайте ви — вихлюпуйтесь
і заливайте Божі
       о-чі!!!



Бож — би не взяв кого
тож
догори і не
здійняв кого
             Божий Огонь!



бо виколупає
ще глибший образ
Бог бо присмажить кожного —
ось
образ! і ти — Божий образ!
згори
Бог аромати видасть
явно з Божого...


з оголеного заблискіткає Краса
                і рушаться із неба кавалькади
        землею рушать
                кавалькади
Бог і хрестив — й гарикав в кадуб
а хто б
з Нього такого і
                списав?..
то в Бога — дивиться Краса!!



а то б лежав над плесом
Бог з вод вийма чудесно
         й все що одвіку
                записав...


тоді шалений я віддавсь
й шаленая
призналася Краса!!

25.08.2020,
Київ