Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко
Берег душі
Той берег – захисток душі,
Він ластиться, як ніжна хвиля
І часом з далей тихо квилить...
Тож забувати не спішіть...
То є вітрило для душі –
Воно тримає навіть в бурі
І посміхнешся, хоч і хмурий.
Тож забувати не спішіть...
Там крила виросли душі,
Спізнали, що любов є, ласка –
Дитинства незабутня казка.
Тож забувати не спішіть...
Кореневище там душі
І отчий оберег порогу –
Обернешся, йдучи в дорогу...
Тож забувати не спішіть...
25.08.2020р.
Берег души
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2020
Свидетельство о публикации №120082503839
Свидетельство о публикации №120082503839
Рецензии