Лина Костенко. Львовские голуби

       ЛЬВОВСКИЕ ГОЛУБИ

Тень чёрная стремительно упала вниз -
Взлетел над крышей белый голубь споро.
Остроконечный солнечный её карниз
Венчает линии старинного собора.

Здесь ритмы пёстрые и улиц, и толпы,
Здесь старых крыш наклонных и усталых плечи.
Над львовской ратушей летят говоруны,
В полёте обсуждают дел насущных вещи:

О людях. О соборе. О мире и войне.
О белом свете, о желанной в небе воле.
А, может, говорит голубке он своей:
Пока летал, ты не соскучилась за мною?..

            22.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


       ЛЬВIВСЬКi ГОЛУБИ

Тінь чорна стрімко падає униз —
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.

Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.

Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: — Ну,
як я літав, ти скучила за мною?..

         Лина Костенко