гладить нiжнiсть тиху воду

Камінь в воду,
тиш кругами,
по воді, пливе,
розмиває тонкі грані,
на старе і нове.

Тихий плескіт,
води шовк,
другий день іще від роду,
каченятко попливло.
Гладить ніжність тиху воду,

грань міняє, плин думок.
Сколихнув знов лебідь тишу,
не нарочно, а так вийшло,
лиш, йому, про це відомо.

Рветься птиця ввись,
та торкнулась неба вмить,
знов на воду прилетить,
де панує тиші подих новий.

І не рветься нехай тиша,
рівним кроєм і навскіс,
і не буде мабуть лишнім,
зберегти в душі, цей спокій,
і червоний ряд намист.


Рецензии
Дуже гарна співзвучність філософського і вічно прекрасного в природі!..

Светлана Шакула   24.08.2020 16:16     Заявить о нарушении
Дякую, за відгук.
Приємна зустріч.
Тепла і світла Вам.

Галина Би-Локур   24.08.2020 16:59   Заявить о нарушении