Серпень нас зустрічав поцілунками літа.
Різнотрав'я цвіло ароматом п'янким.
Не могли одне одного ми не зустріти -
Бо Кохання звучало в нас співом дзвінким.
Дотик серця відчути - це дуже непросто.
Зберегти почуття важче, ніж віднайти.
Через рОки й часи, через зоряний прОстір,
Ми серпневі цілунки змогли пронестИ.
Наші мрії збулись - зустрічаєм світанки.
Бачим втомлене сонце, що спати іде.
І тремтять ніжні зорі до самого ранку -
І серпневе кохання як квітка цвіте.
Мабуть, Янгол на наші серця задивився,
І навіки з'єднав їх в єдине- одне.
Від зневіри людської він трохи втомився...
Без Кохання як жити? Ніяк не збагне.
Скоро небо заплаче німими дощами.
ПрИйде осінь, зима. Потім знову весна.
А серпневі цілунки завждИ будуть з нами -
Бо сильніше Кохання нічого нема!
24.08.2020
Серпень нас зустр1чав...
© Copyright: Сафронова Елена, 2020
Свидетельство о публикации №120082404760
Свидетельство о публикации №120082404760
Рецензии