На ПутI

В однім-єдинім і на тому місці
У річку, можеш в сотий раз ввійти:
Заходь отак, разів хоча б зо-двісті
Та в воду, саме – Ту – не ввійдеш ти.
 
А я – стою! Навшпиньки. Як лелека:
РокИ й рокИ, (навроді – плин води).
Мої рокИ – ілюзія далека 
Ніяк вже не повернуться сюди.

І не спроста! Така вона – потреба!
Можливо, речі цінностей моїх,
Від врОдива, від дАнності, від неба,
Від файності, від фатуму доріг.

Коли війною вивір – чудодійний,
Мене турбує логіка така.
Моє життя ламати здатні вІйни,
А це ніщо, як бІсівська рука.
 
А я – стою! Я – мислю! Я – страждаю!
Чого мені ще треба на Путі?..
Та простоти: діждатися врожаю,
А потім, знову значитись в житті.


Рецензии