В однім-єдинім і на тому місці
У річку, можеш в сотий раз ввійти:
Заходь отак, разів хоча б зо-двісті
Та в воду, саме – Ту – не ввійдеш ти.
А я – стою! Навшпиньки. Як лелека:
РокИ й рокИ, (навроді – плин води).
Мої рокИ – ілюзія далека
Ніяк вже не повернуться сюди.
І не спроста! Така вона – потреба!
Можливо, речі цінностей моїх,
Від врОдива, від дАнності, від неба,
Від файності, від фатуму доріг.
Коли війною вивір – чудодійний,
Мене турбує логіка така.
Моє життя ламати здатні вІйни,
А це ніщо, як бІсівська рука.
А я – стою! Я – мислю! Я – страждаю!
Чого мені ще треба на Путі?..
Та простоти: діждатися врожаю,
А потім, знову значитись в житті.
На ПутI
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120082302584
Свидетельство о публикации №120082302584
Рецензии