Білий сум, чорний гнів і рожева троянда любові...
Все змішалось у вихолі сірій буття.
Візерунок лягає на білому двокольоровим,
і, неквапно, до хрестика хрестик
в шиття...
Скільки чорного там! Та й червоного стільки ж.
Все було не так добре, але і не зле.
Подарунком з небес поприходили вірші,
в них зіграла я безліч прекрасних ролей.
Вишиваю щодня то червоним, то чорним...
Та чи досить ниток - візерунок складний...
Чи колись мій рушник хтось до серця пригорне?
Мій рушник....сум і щастя пролинувших днів...
18 липня 2020 р
белая грусть укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2020
Свидетельство о публикации №120082302171
Свидетельство о публикации №120082302171
Рецензии