Обійми, приголуб мене, серпень.
Мою душу потрібно зігріти.
Оксамитовий, щедрий мій велетень
І володар плодів, ягід, квітів.
Власник свіжих ночей, днів спекотних
І ранкових бузкових туманів.
Обіцяй, що в видіннях дрімотних
Приведеш у мій сон сина, маму.
І бабусю. Щоб всіх обійняти,
Лиш на мить до душі пригорнути.
Я не буду їх довго тримати!
Обіцяю! Без них мені скрутно...
Я так скучила! А ти - все мрієш.
Я на повну не можу радіти:
Моїх втрат усіх, ти ж розумієш,
Не замінять дарунки і квіти!
Ти зігрій мене, серпень, ще трохи,
Ще не йди - мені гарно в обіймах...
Що любові лишились лиш крохи -
Ти пробач! Я любила і сильно!!!
Відлюбила, мабуть, відкохала...
Вбережи мене від зневіряння!
Поцілуй, щоб я знов все згадала.
Обійми й поцілуй на прощання...
22.08.2020 р.
Приголуб мене, серпень...
© Copyright: Татиана Максимова, 2020
Свидетельство о публикации №120082205788
Свидетельство о публикации №120082205788
Рецензии