Лина Костенко. Ещё у сосен плечи в эполетах...

           * * *
Ещё у сосен плечи в эполетах,
И ворон серебро погон клюёт.
А где-то, может, на чужих планетах
Весна дубравам листья раздаёт.

Идут  снега нездешние печально,
Идут с небес в любое время дня, -
Как будто вишни лепестки случайно
Вселенная нацелила в меня.

И где-то там галактики безмерность.
В начале мы пути или в конце?
Идут снега ... Плюс минус бесконечность ...
Снежинки тают на моём лице. 

            18.08.2020 г.  

Перевод с украинского Владислава Бусова 


            * * * 
Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах,
весна дібровам листя роздає.

Снігі ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, – 
мов пелюстки космічної черешні
холодний всесвіт струшує на нас.

Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці? 
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність... 
Сніжинка тане в мене на щоці. 
 
          Лина Костенко