Над рiкою

Над рікою...над рікою...три берези.
А чи п'яний ти а чи тверезий?
Загойдає,затривожить,заколише...
Та напевне у журбі мене не лишить.

За струмками...крізь дороги...за водою.
Я сумую,вмить любуючись тобою.
І напевно від такого щастя п'яний...
Ти ведеш знов за собою у тумани.

А в тумані...у тумані...голос тихий.
Ти кохаєш...я кохаю,не на лихо.
Тож я знаю і відверто розумію...
Що сказати про кохання я не смію.

Та про сонця схід майбуть що варто.
Про дощі,та про сердечні жарти.
Очі милі,та тепло що гріє...
Три берізки кажуть,що зумію.

А на вечір коли сонце сяде...
Знову чую...вітер мені радий.
Тож багата у твоїм коханні...
На добраніч,знову не останнє.

В ніч на зорі тихо над  рікою...
Ми зустрінемся іще з тобою.
Поведеш мене в свої тумани...
Розчинюся у тобі й ранок настане.

А над річкою та над рікою...
Я сумую тихо за тобою.
Та журба тяжбу у серці чинить...
Бо ж кохання самий вірний вчинок.
 (Понкратова.О.В.)