Встайе ранок з добрими словами
Пахне м'ята інде у саду.
І полин...зривається вітрами...
Стишуючи болісну біду.
Сонце сходить,хмарі розпливлися...
І в усмішці дивиться мій дім.
Я скажу собі:-І ти дивися.
Та й забуду зразу все у тім.
Квіти наче в танці в чистім полі.
Та трава сплітає колоски.
Час біжить й спливає не поволі.
Черепи змиваючи й кістки.
Під шаром землі...лежить роками.
Спогад,віра та кохання мить.
Хто стоїть за нами й перед нами...
А хто поряд з нами ще стоїть.
Серце мов годинник відбиває...
Стукіт стрілок пульсом відчисля.
І таке напевно що буває...
Якщо Господь долю,-вихваля.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №120082101001