У парку Пуща-Водиця
Ця ідеальна платформа творить синергію,
Урбаністичне свавілля далеко за бортом,
А наді мною кружляють комахами мрії.
Сонце сідає в кущі, як цнотливе дівчисько,
Гріючи поглядом все навкруги соромливо,
Вітер легенько об ногу лоскочиться кицькой,
Пахощі оскаженіло накочують хвилі.
Бути мені чи не бути? Хіба це питання?
Бути, але щоб завжди залишатися в цьому,
А як не можна, то хай воно буде останнє.
Тут би поставити крапку. Та хочу я кому,
Свидетельство о публикации №120081806344