Настане мить, настане новий день

У чому річ? Чому мовчать серця?
Чому сховався той хто жити може?
Під натиском тих масок...що з лиця...
Зповзають. Що ж ховається в ній кожен.

Та ні не кожен...є також і ті...
Кому так важко з кожним днем прожити.
Та вони знову й знову в бідноті...
Прості,хороші-є ким дорожити.

У чому річ? Чому мовчать серця.
Шепочуть за спиною в масці жертви.
Малюють ореол що би з лиця...
Майбуть з лиця...правдоболюбство стерти.

Настане мить,настане новий день...
Коли в майбутньому настане краще.
Де правда огортатиме лишень...
Сховаючи життя,людей,-пропаще.

Цвістимуть квіти запахом рясним...
І ливневі дощі впадуть на землі.
Та серце залишається ясним...
Купуючи життя,на на наші кревні.

Зароблені і потом,і трудом.
Доставлені у серце трударями.
у чому річ? Чому мовчать серця?
Збиваючись. Спішать у ритмах мами.

Бідують всі коли із молоком...
Не доста...та добра не вистачає.
І з кожним болем,кожним подихом...
Ми тільки ті,як інших ми сприймаєм.
  (Понкратова.О.В.)