Метелик... Сергiй Шовковий

               
http://www.stihi.ru/avtor/seshel
Оригинал:


 Мотылёк, ангелок! Чья душа в яркокрылой обложке,
 В оболочке твоей продлевает искренье своё?
 Вызревает июль, и  прижизненной радости крошки
 И клюёт, и глотает, и в ульи уносит зверьё.

 Слышишь, падает плод у ограды в нагретую мяту?
 В сладких трещинах яблок пируют гурьбой мураши…
 Как сияют глаза и как юно уста неизмяты
 Наяву и во снах – в молочае, в чабре и во ржи!

 Вот и в Яблочный Спас прикатило светило большое.
 Разогрет во дворе кособокий железный турник.
 Промелькнул мотылёк – и повеяло кроткой душою.
 Так прощеним пахнут деревья, трава и родник.

 Кто-то имя  назвать на лету не успел, не решился.
 Но понятнее слов, но вернее имён тишина.
 В одиноком дому, отлетая, старик побожился,
 Что дорога видна –
 Серебро, голубень, белизна…


Вільный переклад мовою Світлани Груздєвої:
       


 О, метелику мій!
                У барвистій твоїй оболонці
 Є бентежна душа, що плекає яскриння своє...
 То чия ж вона є?..
 Липень вже визріває на сонці.
 У звіряток - своя крихта радощів:
 Бог їм дає...

 Чуєш?..
 Падає плід
 поза тином у вигріту м’яту.
 У солодких розколинах яблук кишить мурашва.
 Очі сяють твої,
               наче юність твоя незім’ята.
 Наяву й уві сні, де волошки...
                жита і трава...

 От у Яблучний Спас
               прикотило велике світило.
 Від яскравого сонця
               зомлів розігрітий турник.
 І з’явився метелик!
               Зрадів я: мені пощастило!
 Але він за віконцем
               танок обірвав свій та - зник...

 Хтось ім’я не назвав:
               мабуть, від визначання стомився.
 Тільки тиша вірніша,
               за слово тонкіша вона...
 Відлітаючи в домі самотньому,
                дід побожився,
 Що вбачає він шлях:
               срібло та голубінь...
 Білина..


2010