Як книгу пам"ять я гортаю,
Дивлюсь на прожиті роки:
Ось маму й тата обнімаю,
А ось на полі рву квітки,
2
Тут моя тітка, серцю близька,
Там ми з сестрою йдем разом,
А ось стоїть моя колиска
І хата рідна за селом.
3
Усе це згадую і плачу,
Бо все, що бачу, не вернуть,
Сторінку пам"яті неначе
Спішу скоріш перегорнуть,
4
А ось я з мамою в зібранні
І так багато там людей,
Вони до Бога в покаянні
Ведуть своїх малих дітей.
5
Зникають сльози! - Є надія!
І вже я думаю про те,
Що моя дуже давня мрія,
Колись у вічність приведе!
6
І коли знову я згадаю,
Дитинство, юності роки,
Той Дім молитви пригадаю,
Де я бувала залюбки,
7
Бо тільки з Богом я щаслива,
Він моє світле майбуття!
В Нім моя радість, моя сила,
Моя надія на життя!
Ганна Горбатюк.
168. Як книгу память я гортаю...
© Copyright: Ганна Горбатюк, 2020
Свидетельство о публикации №120081600077
Свидетельство о публикации №120081600077
Рецензии