Ось вже і серпень бархатистий
Нас пестить дотиком своїм,
Наче шепоче нам усим
Про поцілунок променистий...
Він найніжніший, соковитий!
Дарує нам любов свою -
Наповнив душу до крАю
Нам відчуттям несамовитим!
О серпень! Наш різноманітний!
Чого ти тільки не приніс!
Кругом: де поле, сад чи ліс -
Весь край як дар небес елітний!
Не дАрма кажуть всі про тебе,
Що ти - є бархатний сезон!
Привіз всього повний вагон
Із сонцем лагідним у небі!
Палкий коханець найніжніший,
Мов оксамитовий майор,
З квітками іншими узор
Складаєш самий яскравіший!
Найліпший, але ж і останній,
Із теплих літніх місяців.
Так обіймав, що аж тремтів
У поцілунку на прощання...
Прощатися нема бажання...
З'явився в настрої мінор...
Наллємо в чарочку кагор:
За серпень! Будьмо! Не восстаннє!
15.08.2020
Оксамитовий дотик серпня
© Copyright: Татиана Максимова, 2020
Свидетельство о публикации №120081505808
Свидетельство о публикации №120081505808
Рецензии