Лина Костенко. А женщина часто бывает, как осень

          * * *
А женщина часто бывает, как осень:
То день её тих, то бывает несносен.
То пустит слезу или солнцем засветит.
То в зиму стремится, то вспомнит о лете.

А женщина-осень богата плодами
Любви материнской - святыми делами.
Как тёплый сентябрь, она душу согреет,
И зимних морозов не боязно с нею.

И женщина может тревожить, как осень,
То ветром задышит, то ласки попросит.
То боль принесёт, а то раны залечит,
И в даль полетит за любимым на встречу.

А осень в природе - всегда это диво.
И женщина также бывает красива,
Бывает капризна, бывает спесива,
Но только пусть каждая будет счастлива.

Как утром луч солнца росу зажигает,
Так женщина в свете его засияет.
О женской красе восторгаться не ново,
Но только о ней я скажу своё слово.

Взгляд нежный и длинные русые косы,
Стройна и свежа, как весною берёза.
И хоть говорят: мир спасёт красота -
Спасёт только женщина наша свята!

       15.08.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


           * * *
А жінка буває на осінь так схожа:
То тиха й привітна, а то й непогожа.
То скропить сльозою, то сонцем засвітить.
То прагне зими, то вертається в літо.

А жінка, як осінь, плодами багата
На ніжність, добро, материнство і святість.
Як вересень тихий, зігріє душею,
Не страшно морозу чекати із нею.

А жінка буває тривожна, як осінь.
То дихає вітром, то ласки попросить,
То болю завдасть, а то вигоїть рани,
Листочком у світ полетить за коханим.

А осінь в природі – це завжди, як диво,
Так само і жінка: буває вродлива.
Буває примхлива, буває зрадлива...
Нехай тільки кожна з них буде щаслива.

Промінь сонця запалить ранкову росу, –
І заграє вона, забринить веселково.
Скільки мовлено вже про одвічну красу,
Тільки я про жіночу скажу своє слово.

Ніжний погляд і довга русява коса
Та смаглявого личка привабна родзинка...
І, хоч кажуть, що світ порятує краса.
Та врятує його тільки жінка.

         Лина Костенко