ХапкЕ, провіснЕ, барвінкОве,
На Окіл Сухого Торця,
Народження не випадкове
Такого, як я, молодця.
Тодішні побудки щоранку,
Як зараз я в пам’яті зрю –
Ось, бачу худобу на ганку
І кОгута чую зорю;
Он, зірка ятриться остання;
І тане, як свічка село…
А потім, роки спотикання,
І солодко вже не було.
І от я, до мАківки сивий,
По тОку Сухого Торця,
Усе-таки, знову щасливий,
Дістався до краю-кінця.
Набуття
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120081502471
Свидетельство о публикации №120081502471
Рецензии