Не жени мене доля

Не жени, не батіж мене, доля.
Краплю щастя б, маленький ковток.
А чи мало я вилила солі,
З кров’ю вирвавши серця шматок?

Чи завжди ти до мене ласкава?
Чи грішу нарікаючи знов?
В філіжанці забутая кава –
Бо на друзки розбита любов.

На підлозі криштальне скло вази,
Квіти зламані, сльози – вода…
І пече, і болить від образи,
А розпука  ущент обгриза.

Не батіж, пожалій мене, доля.
Для життя треба сили знайти.
А чи мало зазнала я горя?
Заквітчай розмаїті рясти.

Перевод

Не гони, не бичуй злая доля.
Каплю счастья, один бы глоток.
Ведь немало мной вылито соли,
С кровью вырвано сердца кусок.

Благосклонна ко мне, ты бываешь?
Иль грешу, нарекая опять?
Стынет кофе… Жестоко караешь…
Вновь осколки любви не собрать.

На полу хрусталь выпавшей вазы,
И цветы… Мои слезы – вода.
Все обиды припомнились сразу.
Боль отчаянья – это судьба.

Не бичуй так, жестокая доля.
Дай вновь силы для жизни найти.
Разве мало мне выпало горя?
Помоги позабыть… расцвести…