Лікарю, милий, коханий, можна, в рецептах море?
Можна, побільше світла, можна, долю на двох?
Можна, напишите просто почерком тим, що Бог?
Як мені далі йти? Зламані долі підбори.
Лікарю, милий мій, може, просто мікстуру?
Оту, щоб забути вчора, ніби його не було.
Ніби ніколи у світі в душах не спало зло.
Може, Ви віртуоз, хто ж Вам писав партитуру?
Може, пігулки - вірші, випишіть, я не проти.
Випишіть дозу двійну, спати зиму, весну.
Далі вночі з небес в кишеню сховаю Луну,
Світить у вікна щоночі, згадую очі і дотик.
Лікарю, як же тепер, що лікувати, тіло?
Бо душу вже вчора зносила, до дир протерла її.
Сиджу і рахую дні,
Ви, кажуть, лікар вправний і досить умілий.
P. S.
Мовчки слухав мене,
Діагноз - звичайно мине.
Час не лікує, не ліки,
Гіпс на душу наліпить.
Живи!
Більше сонце...
Не світить.
Любий...
© Copyright: Светлана Петрина, 2020
Свидетельство о публикации №120081306232
Свидетельство о публикации №120081306232
Рецензии